Вчитися, вчитися і ще раз вчитися

"Не один раз вже таке було, коли людина звертається до тебе по допомогу у її лікуванні, вона тебе сприймає як чародія. Для них, ти володієш сакральними знаннями, можеш десь натиснути, і все в них вилікується та стане добре. Іноді й таке буває. Дива стаються. 

Це зараз ти вже вмієш більше відчувати, знаєш, ЩО можна зробити, в тебе є досвід, знаєш, ДЕ шукати, з ЧОГО починати лікування. 

Звертається людина, боляче ходити. Показуй, де саме болить і як. Питаєш, як це сталося. Ну, що ж, почнемо. Помічаєш, що на животі є рубці. Відпрацьовуєш рубець, шукаєш, де саме стався фулькрум. Ага, пішло далі на мʼязи. З ними теж розібрався. У тазу теж є що виправити.  

Біль став іншим, але людина ще жаліється, що все одно боляче їй ходити. 

Ти поводишся із болем як мисливець, який полює на нього. Він ховається від тебе, змінюється, плутає слід. Ти досвідчений, ти знаєш все це, тому й знаходиш його. Коли знаходиш, він зникає.

Шукаємо далі. Що нам каже фасція? Ось знайшлася цікавина. Звʼязка між гомілковими кістками. Зроблено! Далі що? Напруження пʼяткової та таранної кісток. Знято. 

Перевіряємо, що ще залишилось? Майже все, нічого не заважає. Нехай людина пройдеться. І як? Біль майже пройшов, залишок тіло доробить само, воно розумніше за нас. 

З боку все так виглядає просто та легко, майже нічого не зроблено. Але, але за всім цим стоїть праця, важка і сумлінна праця, вона і надає тобі такі можливості. 

В основі цієї здатності, у фундаменті, лежать знання. Знання, які ти отримуєш, знання, які ти розвиваєш, і які ти вдосконалюєш. Життя - це постійний рух. 

Так і стаються дива."

Іван Кудряшов, остеопат